![]() |
Verda lampo - Зелена лампа
|
Альтернативна міжнародна мова Есперанто |
|
![]() ![]() |
|||
:::: Головна :: Навчання ::: Відверто про есперанто ::: Віртуальний музей есперанто ::: Сторінки історії та спогади :::: | |||
:::: Есперанто-події ::: Читальна зала ::: Практичне застосування есперанто ::: Персоналії :::: | |||
Анатолій Іванович Масенко
Народився Анатолій він у місті Невиномиську, навчався у єдиній тоді на Північному Кавказі Кисловодській школі-інтернаті для сліпих дітей, захоплювався шахами, музикою. Дізнавшись про існування есперанто, почав з ентузіазмом вивчати мову, що було складно. Есперантистів вже не переслідували, але й не допомагали: не було видано жодного підручника, жодного словника. Анатолій Іванович розповідає: Як дізнався про есперанто? Коли я навчався в останньому класі школи (1956) в журналі «Життя сліпих» — нині «Наше життя» (за системою Брайля), з'явилася стаття Петра Васильовича Горчакова «Мова миру і дружби». Найцікавіше — автора цієї нотатки я знав особисто, бо він, як і я тоді, був активним шахістом, і ми зустрічалися на шахових республіканських змаганнях. Дуже важко, звісно, ??було заговорити на есперанто. Наприклад, з Петром Васильовичем Горчаковим ми вже рік переписувалися на есперанто, а коли зустрілися 1958 року, він привітав мене: Salutоn! Це я вже зрозумів, що таке. А ось далі він каже: "Kiel Vi fartas?" А я не знав цього слова - farti (відчувати себе - есп.) і я ніяк не зрозумію, що він питає і що треба відповісти. З самого початку вивчення есперанто я складав свій двомовний словничок, що постійно поповнювався. Ось через поповнення цього словничка сталася одна цікава історія. Потім Євген Олексійович багато розповідав про Василя Єрошенка — вони особисто зустрічалися у 20-ті роки. Ми (я та його масажисти) ставили питання про есперанто, він запитував про наше життя, про вивчення есперанто. Так майже чотири години промовили. Під час цієї зустрічі говорили переважно російською мовою, оскільки присутні масажисти не володіли есперанто. Завдяки Бокареву я потім познайомився з іншими кисловодськими есперантистами - зрячими - у нього були їхні адреси. Ще раз особисто зустрівся з О.О. Бокарова на Конгресі (1966) в Будапешті, тут вже спілкування йшло на есперанто. Згодом періодично обмінювалися листівками, невеликими листами. Довго були труднощі з розмовним есперантом. І говорити було дуже важко і розуміти. Пам'ятаю, потрапив у 1965 році в Ленінграді на засідання ленінградського есперанто-клубу, що проходило в Петродворці. Там такі солідні люди брали участь — есперантисти старої закваски: Тетерін, Підкамінер, Пил.. . Починають читати доповіді. А мені так важко їх зрозуміти! Спочатку тільки вихоплював знайомі слова і з них намагався зрозуміти хоч за змістом, що йдеться. Важко було, звісно. оскільки все попереднє спілкування було листуванням, розмовної мови в мене не було. Не одразу, але вийшло. Вивчення есперанто змінило моє життя, розширило горизонти сприйняття світу, дало змогу познайомитися та потоваришувати з людьми з різних країн. Найголовніше — між мною та моїми закордонними друзями завдяки есперанто не стояв мовний бар'єр. Життя йшло ніби у двох площинах: звичайні робочі будні та есперанто. Спогади, спогади . Перетинаючи кордони, ламаючи стереотипи >>>>> Коротка біографія та бібліографія >>>>> Як з'явилася рубрика «Практикум есперантиста» >>>>> Вересень, 2019 Есперанто – 125! Зустріч у Ставропольській бібліотеці для сліпих.
|
|||
Є що сказати? |
|||
Copyright © La verda lampo . Одесса.
Є пропозиції — пишіть: portalodessa@gmail.com