Семен Ілліч Вайнблат

Семен Ілліч Вайнблат – український поет та журналіст, член Спілки журналістів СРСР (з 1986), член Національної спілки журналістів України (з 1991). 1983 року заснував Одеський міський есперанто-клуб «Біла акація», а 1985 року став його головою. У 2006-2009 роках. - Президент Української есперанто-асоціації.

Народився 1936 р. в Одесі, де й живе й досі. У 1941-1944 pp. разом з батьками знаходився в авіаційній частині Червоної Армії, що діє. Після закінчення в Одесі десятилітки відслужив у 1954—1957 роках. рядовим термінову службу в Радянській Армії. До здобуття вищої освіти був на різних роботах: робітником у геологорозвідувальній експедиції Одеського проектного інституту № 3, де брав зразки ґрунтів для будівництва міста Іллічівська; пресувальником на Одеському заводі металовиробів; вчителем російської та української мов у школі на залізничній станції Кремидівка (Одеська область, Комінтернівський район).

1965 р. закінчив російське відділення філологічного факультету Одеського державного університету ім. Іллі Мечнікова. Викладав російську мову та літературу в одеських технікумах: нафтовому та промавтоматики. У 1963-1995 р.р. працював у найбільшому в Одесі республіканському книжковому видавництві «Маяк», де, пройшовши весь посадовий ланцюжок (коректор, редактор, старший редактор, завідувач редакції), відредагував загалом понад 300 книг. У 1995-2002 pp. – методист історичного факультету Південноукраїнського педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського.

З юності пише вірші та займається журналістикою російською мовою та есперанто. Публікується в Україні: журнали «Обрій», «Дерибасівська-Решильївська», газети «Моряк», «Вечірня Одеса» та ін.; а також за кордоном: журнали «Hungara vivo» («Угорське життя»), «Bulgara esperantisto» («Болгарський есперантист») та ін.

Автор багатьох віршованих перекладів. Зокрема, з есперанто російською мовою ним перекладено гімн есперантистів «La Espero» («Надія») Л. Заменгофа, а також його відомі вірші «Ho, mia kor'» («О, моє серце!») та «Prego sub verda standardo» («Молитва під зеленим прапором»). З івриту російською С. Вайнблатом перекладено пісні Наомі Шемер: «Золотий Єрусалим», «Нехай усе це», «Мед і жало». З ідишу російською: Іцик Мангер (в СРСР був заборонений), Хаїм Бейдер, Елі Бейдер та ін (всього 11 поетів). З російської мови на есперанто С. Вайнблат переклав понад 100 пісень та романсів: Володимир Висоцький, Редьярд Кіплінг, Михайло Львівський, Юрій Михайлик, Булат Окуджава та ін. Чубинського, українські народні пісні, вірші Тараса Шевченка,
С. Вайнблат перекладає російською мовою також з арабської та польської.

Викладач мови есперанто, курс якого пройшли близько 600 есперантистів СРСР-СНД. Учасник Всесвітніх есперанто-конгресів у Польщі та Литві, багатьох есперанто-зустріч та конференцій, зокрема, 24-х Одесько-Кишинівських зустрічей.

У 1994-1998 - заступник головного редактора єврейського літературно-художнього журналу "Маме-лошн".
З 1997 р. - керівник літературної студії «Об'явлення», 11 членів якої випустили у світ свої поетичні збірки: В. Бондарчук, А. Вайнгауз, С. Донська, К. Кайков, Н. Манок, Р. Обухова, Ю. Самаріна, А. Шафір, І. Шафір, Г. Шмульян, С. Шрібер-Михайлівська. У 1998-2006 роках. - Засновник і головний редактор газети "Гмілус хесед" (Благодійного центру "Гмілус хесед"). Головний редактор газети «Добра справа» (Благодійного фонду «Хесед Шаарей Ціон»).

Автор та виконавець бардівських пісень, дипломант Міжнародного пісенного фестивалю «Музичний лев» (Львів, 2007 р.). Член Клубу російських письменників Нью-Йорка (2009 р.).

Книги: