Василь Єрошенко та есперанто
Доповідь А.І. Масенко (Кисловодськ), представлений ним
на міжнародній конференції,
присвяченій сторіччю від дня народження В. Єрошенка.
(Білгород, липень 1990 р.)

1---2---3

До 1932 року в Центральному Правлінні ВОС (Всеросійське товариство сліпих) функціонувала есперанто-секція, що видала шрифтом Брайля кілька підручників есперанто та два номери соціально-політичного та літературного альманаху, призначеного для іноземних есперантистів.
В альманасі я знайшов багато перекладів Єрошенка. В «Esperanta Ligilo» за квітень 1933 року Єрошенко анонсував: «Дорогі однодумці! ВОС нещодавно доручив мені упорядкувати листи, що прийшли з інших країн. Найважливіші я переклав повністю та передав Правлінню ВОС. Інші листи, в яких просили чи запитували про «Альманаха», я відсортував та написав адреси для ВОС. У кількох листах знайомі та незнайомі запитували ВОС мою адресу. Ось він: Арбат 7, Друкарня ОГІЗ, номер-19, Москва, СРСР.
Я працюю коректором у друкарні (ОДІЗ — державна друкарня) і працюю також неофіційно як перекладач у ВОС. Я живу в Москві, але завжди шукаю привід, щоб вислизнути «у полі». Коли я перебуваю в Москві, я охоче переписуюсь з іноземними однодумцями, але коли я перебуваю в полі або блукаю довго величезною Радянською країною, листуватися з іноземцями з деяких причин я зовсім не можу. Листи мені, будь ласка, надсилайте рекомендованими. В іншому випадку вони дуже легко губляться або затримуються. Якщо хтось хоче, щоб лист неодмінно потрапив до мене і не надто затримався в дорозі, то треба обов'язково посилати його з адресою, написаною звичним текстом — плоскою.
Наша друкарня шрифтом Брайля тим часом нічого нового не друкує, і через це наш есперантський альманах і наші газети «Життя сліпих» і «Сліпий пролетар» не можуть з'явитися. Щодня ми сподіваємось знову почати працювати і ми просимо наших передплатників про терпіння. До травня я буду в Москві і охоче відповім на всі запитання відповідно до моєї компетенції. В. Єрошенка».

І тепер ми переходимо до справді унікального періоду життя Василя Єрошенка, коли він понад десять років життя провів в екстремальних умовах на самому півдні Радянського Союзу — у Туркменії, майже на тому самому місці, присвятивши себе педагогічній діяльності — навчанню сліпих дітей.
Тим часом за межами республіки шаленіла «велика чистка», що проводиться сталінським режимом і Друга світова війна. Радянських есперантистів переслідували та знищували. Звісно, ??особисто Єрошенко був також під підозрою: його приватні листи перлюструвались, його зняли з посади директора школи, він став тепер простим викладачем. Ось фрагмент із листа Єрошенка сліпому есперантисту Чернецькому до Мінська: "Кушка. 07.04.1940. ...Пишіть мені російською. Есперанто у нас не в моді; всі центральні есперантські установи закриті, і багато працівників заарештовані як шпигуни та зрадники. Тому й у мене припинився будь-який зв'язок із моїми закордонними друзями. Якщо ви читали "
La trimovan sakproblemon", ви, звичайно, помітили, що нарис був переписаний саме в тому жахливому 1937 році, для цього потрібна була велика громадянська сміливість, щоб так різко критикувати протухлий бюрократизм в країні.

В «Аврорі» (№ 2/1975) розповідалося про чеського сліпого музиканта Frantisek Brezina: «У тридцятих роках російський письменник Єрошенко помістив у «Esperanta Ligilo» невеликий анонс, що шукає сліпого музиканта-викладача-есперантиста для своєї школи сліпих Спілки. Frantisek, тоді студент-музикант зі школи для сліпих у Брно, одразу ж вивчив міжнародну мову та запропонував себе на цю посаду. Однак не отримав її, тому що виявилося, що радянський уряд не готовий прийняти на цю посаду іноземця.

Цікавий епізод згадує Durdy Petkulajev, один із учнів Єрошенка (пізніше він протягом багатьох років очолював Туркменську асоціацію сліпих): «Єрошенко багатьох навчав есперанто. Досі пам'ятаю фразу: "Cu vi estas telegrafisto?" (Ви — телеграфіст?». Ця фраза була пов'язана ось з якою нагодою. Коли ми на березі річки запасали паливо на зиму, я раптово оступився і впав у річку. Плавати я не вмів, але дарма кликав на допомогу. Василь Якович одразу відреагував: "Durdy, не бійся, проте кричи, кричи! По крику я допливу до тебе. І коли він підплив до мене, то сказав зовсім спокійно: - Припиняй кричати, а то налякаєш річку. Пізніше, на березі, ми обидва обсихали, і в мене ніяк не припинялася нервова лихоманка, мої зуби стукали, як телеграфний апарат, Василь Якович усміхнувся і сказав: Cu vi estas telegrafisto?

На закінчення звернемося до спогадів Зінаїди Іванівни Шаміної, досвідченої сліпої есперантистки, близької подруги Єрошенко: «Після війни він написав листа Сталіну, сміливого й мудрого. І отримав відповідь із секретаріату Сталіна, в якому йому пояснили, що Сталін розуміє, яке значення може мати есперанто, проте зараз він не підходить для взаємин із іншими країнами.
Під час нашої останньої зустрічі він сказав мені: Зіна, Ви щаслива! Ви доживете до того часу, коли наш есперанто переможе. ? Я вагалася. ? Вірте та трохи дійте! ? говорив він». Його слова повинні бути святим завітом також для нас, для тих, хто не лише на грудях, а й у серці, завжди носить зелене світло надії.

У своєму житті Єрошенко показав себе як письменник, лінгвіст, масажист, педагог, музикант і добрий шахіст, і всього це він досяг завдяки старанній роботі та есперанто, завдяки зеленій зірці, про чиїй чудовий ефект Єрошенко говорив: «Так, я тільки можу сказати, що лампа Алладіна не могла б допомогти мені більше, ніж зелена есперантська зірочка; я впевнений, що жодний геній з арабських казок не міг би зробити для мене більше, ніж геній реального життя доктор Заменгоф, творець есперанто».

Анатолій Масенко.

1---2---3