![]() |
Verda lampo - Зелена лампа
|
Альтернативна міжнародна мова Есперанто |
||||
![]() |
||||||
:::: Головна :: Навчання ::: Відверто про есперанто ::: Віртуальний музей есперанто ::: Сторінки історії та спогади :::: | ||||||
:::: Есперанто-події ::: Читальна зала ::: Практичне застосування есперанто ::: Персоналії :::: | ||||||
Юхим Семенович Зайдман: Як я став активним есперантистомПісля закінчення університету, в 1961 році, я був посланий на роботу інженером на завод до підмосковного міста Коломна. Там я дізнався, що кілька інженерів збираються навчати есперанто. У цей час я тільки листувався на есперанто, не міг говорити. Але хлопці вручили мені підручник есперанто і попросили їх навчити. А щоб зацікавити, повезли до московського есперанто-клубу. Першим, з ким я там зустрівся, був артист Микола Ритьков. 1937-го він був секретарем московського Театру ім. Ленінського комсомолу, активним есперантистом, за що й потрапив до табору на 10 років, був непересічною особистістю, але про нього йдеться пізніше. Не пам'ятаю, наскільки вдалим викладачем я був, але знаю, що принаймні один із учнів, інженер-програміст Іван Давидкін, став добрим есперантистом. І ось ми, кілька недороблених есперантистів, вирішили розпочати есперанто-рух у Коломні. Це був ще час «відлиги». Отримали дозвіл у парткомі заводу організувати лекцію про есперанто та надрукувати з цією метою афішу. Час минав, дата зустрічі наблизилася, а афіш не було. І раптом ми випадково дізналися, що вони давно лежать у бібліотеці Будинку культури нашого заводу! Виявилося, що тоді саме припинилася «відлига» і лекцію вирішили скасувати. Ми прийшли до бібліотеки, сказали, що нас послали за афішами, і тут же, пізно ввечері, розклеїли їх скрізь, де тільки могли. На лекцію прийшло п'ятсот чоловік. Я через недосвідченість викладав там усе, що вичитав в есперанто-журналах, а це зайняло години три (!), після чого зі сцени виступили артист Микола Ритьков та журналіст Олександр Харківський. Почався запис на курси есперанто. Коли записалося триста людей, ми припинили запис. В результаті вирішили організувати три курси: міську, на заводі та в школі, з якої на лекцію вчителька англійської мови привела цілий клас. На заводі викладав я, у школі Іван Давидкін, а для міського курсу ми знайшли у Москві двох викладачів. Однак, незважаючи на те, що їм оплачували дорогу та викладання, вони, з'їздивши по разу до Коломни (дві години туди і дві назад), відмовилися. І мені довелося вести і заводський, і міський курси. І тут почалося... Коломна місто закрите, а тут ще випливло, що Микола Ритьков, повернувшись через 10 років з табору, оселився, як на зло, саме в Коломиї (у Москві після табору не дозволялося проживати). Він вважався слюсарем на заводі і фактично керував Народним театром. Невдовзі його знову заарештували цього разу на 8 років. Ми цього не знали. А тепер уявіть собі: виступає він, читає вірші Маяковського про радянський паспорт, а у залі сидять ті, хто його забирав 12 років тому. На перше заняття у місті прийшло людина 80, а на четверте вже половина, бо на третьому раптом (!) розпочалася підготовка до ремонту і нам відмовили у приміщенні. В результаті, ті, хто не був на цьому уроці, вже не знали, де нас шукати. Так ми кочували з одного місця в інше, поки не потепліло, і ми (залишалося 20 чоловік) притулилися на лавах стадіону.
На заводі була схожа ситуація. Ми розпочали заняття у червоному куточку якогось цеху, але незабаром нам відмовили. І так кілька разів, поки я не зрозумів хтось стукач, і поки ми не обдурили його, вказавши хибне місце наступного заняття. У школі закінчили всього кілька людей, але один з них, 9-класник Льоня Борисов, незабаром став «зіркою» молодіжної есперанто-групи, що з'явилася, і взагалі молодіжних зустрічей есперантистів. У процесі викладання я сам навчився говорити есперанто. Для викладання ми з Іваном використовували підручник Praktika kurso de Esperanto por angle parolantaj landoj (Практичний курс есперанто для англомовних країн). Скопіювали звідти малюнки і на звороті листа написали шпаргалки (запитання та відповіді). Фактично це був розмовний есперанто-курс, новинка на той час. Відразу після закінчення курсів я повіз до Латвії 7 новачків на Balta Esperanta Tendaro-4. Яким було наше розчарування, коли після прибуття ми виявили, що зі 150 учасників молодих було лише четверо. Натомість було багато відомих есперантистів, серед них навіть посол В'єтнаму в СРСР Нгуен Ван Кін. На заводі ми організували фотогазету про цей табір.
На той час у Москві було багато відомих вчених, активних есперантистів. Тому ми часто їздили туди щонеділі, щоб зустрітися з ними. Серед них були творець мікропучка (предтечі лазера) людина-легенда професор Сергій Чахотін, професор Арманд, географ, представник СРСР ООН з питань екології, директор інституту країн Латинської Америки Михайлов та інші. Потім я дізнався, що відомий телепат Вольф Мессінг також був есперантистом і навіть спілкувався із родиною Заменгофа у Варшаві. А ввечері ми відвідували есперанто-клуб, у якому зазвичай після вистав з'являвся Микола Ритьков і пригощав нас різними сценками та декламаціями на есперанто. Так я став активним есперантистом Читати далі — Як я став перекладачем пісень |
||||||
Є що сказати? |
||||||
|
||||||