Verda lampo - Зелена лампа

Альтернативна міжнародна мова Есперанто

:::: Головна :: Навчання ::: Відверто про есперанто ::: Віртуальний музей есперанто ::: Сторінки історії та спогади ::::

:::: Есперанто-події ::: Читальна зала ::: Практичне застосування есперанто ::: Персоналії ::::

Юхим Семенович Зайдман: Як я став есперанто-істориком
(Чудова п'ятірка)

Ця історія почалася, коли я в якомусь польському есперанто-журналі прочитав, що ялтинський лікар Ілля Островський входив до десятки найактивніших есперантистів світу. У той же час я дізнався, що Островський був лікарем Антона Чехова, і почав збирати інформацію про нього в єдиному на той час есперанто-журналі «La esperantisto», що виходив у Нюрнберзі. Перші номери журналу виходили німецькою, французькою та есперанто.

З цією метою я дослідив в інтернеті архів Міжнародного Е-Музею у Відні, знайшов літературу, яка там була відсутня, але була у мене або яку я міг дістати, і почав з музеєм обмін на всі номери журналу La esperantisto. А в цьому журналі я виявив інформацію про те, що д-р Островський був тоді найактивнішим есперантистом у Росії, коли Росія була центром міжнародного Е-руху.

Наступний видатний есперантист Ялти Микола Африканович Боровко, перший бібліотекар і завідувач ялтинської міської бібліотеки та його дружина – Антоніна Чайковська.

Усі есперантисти знають знаменитий Лист Л.Заменгофа, адресований М.Боровку, в якому докладно розповідається про походження мови.

2002 року в ялтинській газеті з'явилася стаття про майбутній ювілей — сторіччя міської бібліотеки ім. Чехова, і мені зателефонував Павло Можаєв, звернувши увагу на те, що співзасновником та першим бібліотекарем-завідувачем був М. А. Боровко. Виявилося, що йдеться саме про нашого піонера есперанто.

У зв'язку з цим розпочалися пошуки даних про нього. Майже одночасно Міжнародний Есперанто-музей видав книгу, в якій звертає увагу на те, що Боровко був фактично батьком оригінальних новел на есперанто.

Більше того, на есперанто у перекладі зі шведської з'явилася книга «Хаос у Будапешті» Ніни Лангле, з якої я дізнався, що вона була дочкою Миколи Боровка та Антоніни Чайковської, дружиною Вальдемара Лангле, і народилася в Ялті. Завдяки цій інформації почалися пошуки в інтернеті, встановлений зв'язок із онукою Вальдемара, журналісткою зі Стокгольма, яка забезпечила мене великою інформацією про сім'ю Борівка та надіслала його некролог.

8 лютого 2003 року виповнилося 90 років від дня смерті Миколи Боровка і цього дня біля будівлі Кримської філармонії на вул. Катерининській, де за 100 років до цього почала працювати під його керівництвом перша міська бібліотека, відбулося урочисте відкриття пам'ятної дошки. Серед гостей була онука Вальдемара Лангле з видавцем есперанто-літератури зі Стокгольма.

У газетах та есперанто-журналах з'явилися мої статті про ялтинські піонери есперанто, я зробив кілька доповідей на цю тему.

А влітку 2013 року, у річницю століття експедицій М.Боровка на Тепе-Кермен та 150 років від дня його народження, ялтинські есперантисти організували поїздку та сходження на Тепе-Кермен, з'явилася ідея встановити тут меморіальну дошку.

Есперанто-клуб на Тепе-Кармен

Потрібен був дозвіл Києва, звідки не надходило ні відмови, ні згоди, йшов час, а дошка вже була готова. Тому на свій страх та ризик за тиждень до кінця року ми встановили дошку, що було нелегко. Після крутого підйому в гору четверо мужиків 3 години довбали заглиблення під дошку глибиною всього в 1 см (незрозуміло, як у давнину люди змогли видовбати тут сотню печер!). Крім того, було побоювання, що вночі буде сильний мороз і дошка відклеїться. Пізніше наш водій, Андрій Білоусов, перебуваючи неподалік, не полінувався зробити гачок, піднятися в гори, щоб переконатися, що все гаразд.

tepe