
Колекціонуємо прапори
відвідувачів цієї сторінки:


"Зелене світло” - це
дайджест публікацій сайту "Зелена лпмпа"
Докладнише >>>>
|

|
Рогов Андрій Борисович
“... Kaj staras sur strato
en tristo
sen iu esper'
alvokisto”.
A.Рогов
Одного разу якось потрапив мені до рук вірш «Alvokisto»... Сьогодні я тільки пам'ятаю, що це було кілька років тому – на початку мого вивчення есперанто.
Поступово, з часом, виник інтерес до особистості автора. І вкотре я шкодувала, що основні події есперанто пройшли без мене.
Андрій Борисович Рогов (28.04.1914-27.09.1978), есперантист з 1927 р. Видатний діяч радянського есперанто-руху.
Андрій Борисович Рогов брав участь у ВВВ із 15.12.1939. Нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда» (22.07.1943), медаллю «За оборону Москви» (01.05.1944), медаллю «За оборону Кавказу», медаллю «За взяття Кенігсберга», медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизні -1945 (09.05.1945), орденом Червоної Зірки (30.06.1945). Після війни А.Б. Рогів до 31.12.1946 служив військовим комендантом 21-го сектора Відня.
Повернувшись до Іванківців, Андрій Борисович став директором школи та викладав німецьку мову.
Як професійний викладач він керував багатьма е-курсами, започаткував місцевий есперанто-клуб.
А. Рогов був учителем есперанто у масштабах країни. Під час викладання есперанто Андрій Рогов використав незвичайні методи. Він вигадав і склав кілька десятків спеціальних навчальних ігор. «Звукові листи», якими кожен із його учнів міг надіслати свій голос навіть іноземним друзям, викликали у його учнів захоплення.
Статистика показує, що курс Рогова закінчили понад 150 сучасних студентів (прогресантів) есперанто-клубів з усього Радянського Союзу.
Крім того, А. Рогов видавав на власній друкарській машинці «Ukrainajn Esperanto-informojn» та всесоюзний альманах «Amikeco».
Його оригінальна "Amuza gramatiko de Esperanto" та науково-дослідна робота "Leksiko kaj frazeologio" гідно вінчають його педагогічну діяльність в Есперантіді.
І це ще не все.
Протягом багатьох років А.Рогов перекладав, збирав та редагував вірші для видання "Української антології" - понад чотириста. Перед смертю він усе це заповів і відправив до Львова. Сліди майже готового до друку рукопису загубилися. Книга справді могла б з'явитися та збагатити світову бібліотеку есперанто. |
|
Alvokisto
Mi, Til Eulenspigel,
en tristo
staras sur strat' -
alvokisto.
Mi por Esperanto
alvokas,
fervore gin lerni
provokas.
Homaro en hast'
preteriras,
ec scii pri gi
ne deziras.
Se homo jam havas
hobion,
Li krome deziras
nenion.
Pro tiu hobio -
malsano -
farigis li preskau
infano.
Se iun malhelpas
riceco,
alian jam mal-
juneco.
Unu, en, estas
sportisto,
alia -
filatelisto.
Se lin ne permesas
simpleco,
do sin ne permesas
beleco.
Jen stumblas sendube
drinkulo,
por li Esperanto
ja – nulo.
Ja surdas la hom'
profitulo,
des pli – sonanima
potenculo.
Ho, kiu persono,
kaj kia,
por la Lingvo
Internacia?
Aj, nun altruistoj
forestas.
Ho kie, ho kie
vi restas!?
… Kaj staras sur strato
en tristo
sen iu esper'
alvokisto.
|
|