"Зелене світло” - це дайджест публікацій сайту "Зелена лпмпа"
Докладнише >>>>

Рогов Андрій Борисович

“... Kaj staras sur strato
en tristo
sen iu esper'
alvokisto”.
A.Рогов

Одного разу якось потрапив мені до рук вірш «Alvokisto»... Сьогодні я тільки пам'ятаю, що це було кілька років тому – на початку мого вивчення есперанто. Поступово, з часом, виник інтерес до особистості автора. І вкотре я шкодувала, що основні події есперанто пройшли без мене.

Андрій Борисович Рогов (28.04.1914-27.09.1978), есперантист з 1927 р. Видатний діяч радянського есперанто-руху.

Андрій Борисович Рогов брав участь у ВВВ із 15.12.1939. Нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда» (22.07.1943), медаллю «За оборону Москви» (01.05.1944), медаллю «За оборону Кавказу», медаллю «За взяття Кенігсберга», медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизні -1945 (09.05.1945), орденом Червоної Зірки (30.06.1945). Після війни А.Б. Рогів до 31.12.1946 служив військовим комендантом 21-го сектора Відня.

Повернувшись до Іванківців, Андрій Борисович став директором школи та викладав німецьку мову.
Як професійний викладач він керував багатьма е-курсами, започаткував місцевий есперанто-клуб.
А. Рогов був учителем есперанто у масштабах країни. Під час викладання есперанто Андрій Рогов використав незвичайні методи. Він вигадав і склав кілька десятків спеціальних навчальних ігор. «Звукові листи», якими кожен із його учнів міг надіслати свій голос навіть іноземним друзям, викликали у його учнів захоплення.
Статистика показує, що курс Рогова закінчили понад 150 сучасних студентів (прогресантів) есперанто-клубів з усього Радянського Союзу.

Крім того, А. Рогов видавав на власній друкарській машинці «Ukrainajn Esperanto-informojn» та всесоюзний альманах «Amikeco».
Його оригінальна "Amuza gramatiko de Esperanto" та науково-дослідна робота "Leksiko kaj frazeologio" гідно вінчають його педагогічну діяльність в Есперантіді.
І це ще не все.
Протягом багатьох років А.Рогов перекладав, збирав та редагував вірші для видання "Української антології" - понад чотириста. Перед смертю він усе це заповів і відправив до Львова. Сліди майже готового до друку рукопису загубилися. Книга справді могла б з'явитися та збагатити світову бібліотеку есперанто.