"Зелене світло” - це дайджест публікацій сайту "Зелена лпмпа"
Докладнише >>>>

Чи відбудеться відродження руху есперанто в Одесі та Одеському регіоні

Роздуми у Зеленої лампи.

Предісторія 

Вступ — Передісторія — Розквіт — Стагнація — Відродження — Війна

Це суто особисті нотатки, суто особистий погляд на події

Багатонаціональність Одеси, скупчення великої кількості неоднозначно мислячих людей сприяли не просто виникненню інтересу до нової штучної мови, а й активного застосування її на практиці.

Перший підручник Заменгофа «Lingvo iternacia» з'явився в 1887 році, і вже в 1889 році в брошурі "Adresaro", що містить адреси перших есперантистів - першої тисячі есперантистів: "Список осіб, які вивчили мову Есперанто" - було надруковано 51 прізвище одеситів-есперантистів.

У другому випуску "Adresaro" додалося ще 38. Серед них - ім'я архітектора Олександра Бернардацці (будівлі, збудовані за проектами А. Бернардацці в Одесі ).

Активність прихильників нової мови зашкалювала у всьому світі. Скрізь створювалися гуртки з вивчення есперанто. Найперший у світі есперанто-клуб (неофіційний) було засновано в Одесі у 1889 році. 

У 1894 році в Одесі знову з'явився гурток есперантистів, до складу якого входили особи сумнівної політичної благонадійності.
У гуртку, який був офіційно зареєстрований, головну роль грали професора Р.А. Прендель та О.Я. Пергамент. Зустрічі проводились на приватних квартирах. Гурток незабаром припинив своє існування, очевидно, під впливом пильної уваги поліції.
Тим не менш, коли у 1895 році російські есперантисти бачили «Список адрес осіб, які отримують газету "Есперантісто" або "Бібліотеку мови Есперанто". .(всього 242 адреси передплатників у 124 населених пунктах Російської імперії; серед них 31 жінка та 211 чоловіків), серед міст із найбільшою кількістю есперантистів була Одеса (22), Петербург (13), Миколаїв (10), Варшава (8), Москва (8), Київ (6)).

У 1895-1897 р.р. Гернет В.А. видавав та редагував міжнародну газету мовою есперанто «Lingvo internacia». Перекладав на мову есперанто твори російської класичної літератури, зокрема твори В. Г. Короленка.

До речі, перша есперантистська газета побачила світ у Нюрнберзі, Німеччина 1 вересня 1889 року.

У Росії лише 1892 року було отримано дозвіл на організацію товариства «Есперо» у Санкт-Петербурзі, першого легального товариства есперанто у Росії..

Велика група есперантистів утворилася в Одеському політехнічному університеті: дворяни А.М.Арнольд та С.В. Житков (батько відомого дитячого письменника Б.С. Житкова), дантист О.І. Андрєєв, тоді ще студент В.А. Гернет, доктор медицини І.М. Луценко, О.Я. Пергамент, Р.А. Прендель, викладач Д.Д. Сигаревич, що створили в Одесі 8 грудня 1896 року відділення товариства «Есперо», одного з перших об'єднань у Росії (облархів, фонд 2, опис 1, од.зберігання 2263, 145 листів).
На першому засіданні 12 жовтня 1897 року було присутнім 17 членів товариства та 35 запрошених (Архівні матеріали можна подивитися тут >>>>>). На цих же зборах ще двох осіб прийняли до членів товариства, 8 осіб було зараховано кандидатами. Головою товариства було обрано лікаря В.В. Пилипович, а членами комітету - А.М.Арнольд, С.О. Шатуновський, В.А. Гернет, І.М. Луценко, О.Я. Пергамент

З цієї нагоди «Одеські новини» (13 жовтня 1897 року) писали: В Одесі почала функціонувати нова дуже оригінальна установа - відділення С-Петербурзького товариства так званих есперантистів. Суспільство це має головною метою поширення нової міжнародної мови «Есперанто» для полегшення міжнародних зносин: торгових, наукових, літературних та ін.

Л.Л. Заменгоф у цей час жив у Херсоні, де працював лікарем-окулістом. Він вів листування з одеськими есперантистами, допомагав їм порадами.

У 1898 році Гохман Н.І. заснував Комерційний ліцей, де функціонували публічні курси мови есперанто.

У 1900 роках робота товариства "Есперо" зійшла нанівець, оскільки багато хто з есперантистів того покоління на початку 20-го століття виїхав з Одеси.

У 1905 році у Франції в місті Булонь-сюр-Мер відбувся Перший всесвітній конгрес есперантистів, а в 1908 році була створена UEA - міжнародна організація есперантистів (Universala Esperanto Asocio), де було прийнято  Декларацію.

До цього часу есперанто функціонував переважно у письмовій, літературній формі, і лише на Першому всесвітньому конгресі, де зібралося 688 учасників, які прагнули розмовляти один з одним, почалося його усне вживання.

1907 рік — у Тернополі видано першого вітчизняного есперанто-підручника «Підручник міжнародної мови ЕСПЕРАНТО» (автор — відомий український есперантист Михайло Юрків).  

У 1910 році в Одесі було створено товариство "Есперанто", що проіснувало до революції, до складу якого увійшли лише 2 есперантисти старого покоління (90-х років) - доктор І.М. Луценко та А.С. Кофман.

Інформація до роздумів та досліджень. 1909 року Олексій Олексійович. Постников здійснив поїздку на півдні Росії з метою створення есперанто-спільнот для подальшого об'єднання їх у єдину систему. Очевидно, наслідком цієї поїздки було створення чергового есперанто-суспільства в Одесі.

Суспільство відновило активну роботу попередників із пропаганди мови есперанто (Пропаганда есперанто вчора та сьогодні).Одним із організаторів цього товариства був Дідріхсон В.Ф. (1841-1930), відомий роботами з удосконалення лампи розжарювання Ладигіна, один із засновників Одеського інституту зв'язку.

Навесні 1910 року зусиллями створеної А.А. Постніковим "Російської ліги есперантистів" у Санкт-Петербурзі було отримано дозвіл для проведення Першого всеросійського з'їзду есперантистів. Після низки суспільно-політичних подій 1911 року уряд заборонив діяльність Російської ліги есперантистів. Однак у 1913 році було отримано дозвіл на проведення у Києві Другого всеросійського з'їзду есперантистів.. Докладніше про ці конгреси >>>>

22 січня 1913 року у Києві пройшов перший фестиваль мов. Присутні із задоволенням прослухали звучання 13 різних мов, представлених есперантистами: російську мову представив пан Лучко, польську — Підгурську, українську — Помста, давньоєврейську (ідиш) — Поляк, сучасну єврейську (іврит) — Мілавську, богемську (чешську) шведська - Трачевський, французька - пані Кондрацька, німецька - Юкл, англійська - Трачевський, італійська - Кондрацька, латинь - Підгурський, есперанто - Поляк і пан Арно Хайс, який прибув із Праги. Усіх учасників вечора мов сфотографував пан Голосов.

До відома. У 1910 році Канцелярією Ковенського губернатора з відповідей на запити, спеціально надіслані про товариства есперантистів у всі канцелярії інших губерній та областей Росії, стало відомо, що в Росії є 86 товариств есперантистів.
«Російський Адресник (есперантистів)» виданий в 1912 р., що містить на 108 сторінках близько 3000 адрес російських есперантистів, що проживали в 532 населених пунктах стверджує, найбільші суспільства есперантистів були в Москві (тільки список адрес москвичів займає 8 4 сторінки), Воронежі, Одесі, Тифлісі, Вільні, Ківні, Києві, Костромі, Нарві, Ризі, Саратові, Ростові-на-Дону, Владикавказі, Томську, Харкові, Баку, Симбірську, Оренбурзі та інших населених пунктах.
У Київському Товаристві Есперантистів «Зелена Зірка» у 1912 році було зареєстровано 482 члени.
З 1 січня 1910 року в Телаві (Тіфліська губернія, Грузія) відкрився готель «Есперанто». Персонал розпочав вивчення есперанто.
З кінця 1912 року про дно з найкращих і найпрестижніших готелів Києва «Франсуа» («Francois») погодилася приймати есперантистів, які прибувають до міста. Есперантистам рекомендували хоча б за два дні повідомляти консула з туризму пана В. Трачевського чи адміністратора готелю. У конторі "Франсуа" розуміли есперанто і один із співробітників володів мовою.
У 1912 р. київський готель «Кане» отримав прибуток від відвідування есперантистіву сумі 130 рублів. Адміністратор готелю клопотав про реєстрацію свого готелю в УЕА як есперантського підприємства.
У травні 1913 року готель «Кане» був зареєстрований в Універсальній Есперанто-Асоціації і надавав для есперантистів 10% знижку.
Видання на есперанто можна було придбати:
1910 р. в Одесі в товаристві «Есперанто». Адреса: Коблевська, 9, кв. 12; у Владивостоці у книгарні «Янковський і Трусів», у Мелітополі у книгарні «Катон і Брук», у Яренську (Вологодська губ.), у Режиці (Вітебська губ.).

Було обов'язковою участь у всіх всеросійських виставках і ярмарках – з 1908 року формально і з 1913 р. – власне, що було закріплено резолюцією Другого Всеросійського з'їзду эсперантистов.

1913 року під редакцією Ореста Кузьми виходить перше українське есперантське періодичне видання журнал "Ukraina Stelo". 

Серйозних збитків завдала Перша світова війна, коли багато есперантистов загинули на фронтах. Майже повністю було перервано міжнародні зв'язки есперантистів, які опинилися з різних боків лінії фронту. Крім того, есперанто-рух розколовся на «робочий» та «буржуазний» Відбулося майже повне припинення розвитку мови внаслідок розпаду багаторічних міжнародних зв'язків.

Отже: Вступ — Передісторія — Розквіт — Стагнація — Відродження — Війна

Михно Т.M. (Sageto)

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ